Щороку в березні до нас

Значний приходить час.

Це ж народився наш Тарас —

Творець палких пісень.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Своїми босими ногами.

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами

 В історії завжди залишаться імена, які з гордістю вимовляє людство, до яких належить й ім’я великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Весь всій могутній талант він присвятив служінню народові. І сьогодні, живучи у вільній незалежній державі, ми з гордістю згадуємо Великого Кобзаря. Бо він убрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбагненний, як життєдайний дощ, як весняний вітер, як ясне сонце, як щедра рідна земля. З минулого віку й до наших часів, а далі – у майбутнє, у нові віки.

 Україна у долі своїй має такий день – 9 березня. День, який знаменував у історичному розвитку початок нового відліку, день, який явив світові 1814 року Великого сина України, геніального поета і художника, гуманіста – просвітителя і громадського діяча, мислителя і Пророка, полум’яного борця за щастя людства.